Офіційний веб-сайт Буської районної державної адміністрації Львівської області

http://busk-rda.gov.ua/

Питання звільнення працівників (Державна інспекція з питань праці)

Звільнення працівників у зв\'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу
 
 Згідно зі статтею 7 КЗпП України законодавством можуть встановлюватися додаткові, крім пе­редбачених відповідними статтями КЗпП, підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов, зокрема у зв\'язку із порушенням встановле­них правил прийняттям на роботу.
У пункті 29 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 роз\'яснено, що, вирішуючи справи про припинення трудового договору у зв\'язку з по­рушенням правил прийняття на роботу, суди повинні враховувати, що звільнення з цих під­став може мати місце у випадках, коли, відпо­відно до статті 7 КЗпП, спеціальною нормою законодавства України передбачено обме­ження на прийняття на роботу за певних умов (наприклад, осіб, позбавлених вироком суду права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю протягом визначеного судом строку; прийняття на роботу, пов\'язану з ма­теріальною відповідальністю осіб, що раніше були засуджені за розкрадання, хабарництво, інші корисливі злочини, якщо судимість не зня­та і не погашена).
Отже, у разі звільнення працівника у зв\'яз­ку з порушенням правил прийняття на роботу, у наказі (розпорядженні) обов\'язково має міс­титися посилання не тільки на статтю 7 КЗпП, а й на відповідну норму закону чи підзаконного акта, яку було порушено під час прийняття на роботу.
Наприклад, згідно з пунктом 1 статті 30 За­кону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, може бути звільнений працівник, якого було прийнято на державну службу без проходження конкурсно­го відбору, передбаченого статтями 4, 15 цьо­го Закону, оскільки в цьому випадку буде по­рушено умову реалізації права на державну службу.
За пунктом 5 статті 30 зазначеного Закону припиняється державна служба осіб, які були прийняті на роботу з порушенням норм стат­ті 12 цього Закону, якою встановлено, що не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:
■ визнані у встановленому порядку недіє­здатними;
■ мають судимість, що є несумісною із за­йняттям посади;
■ у разі прийняття на роботу будуть безпо­середньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками.
З посиланням на статтю 74 Основ законо­давства про охорону здоров\'я від 19 листопа­да 1992 року № 2801-XII може бути звільнено працівника, який не має спеціальної освіти, що є обов\'язковою умовою здійснення медич­ної і фармацевтичної діяльності .
Стаття 16 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР може бути підставою для звільнення працівника, якого за станом здоров\'я не можна було приймати на роботу. Крім того, в цьо­му випадку порушено також норму частини шостої статті 24 КЗпП, якою встановлено за­борону укладення трудового договору з гро­мадянином, якому за медичним висновком за­пропонована робота протипоказана за станом здоров\'я.
Трудовий договір, укладений на роботу за сумісництвом, може бути розірваний, якщо під час прийняття на роботу не були враховані об­меження на сумісництво щодо працівників ок­ремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небез­печними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що нега­тивно позначаться на стані їхнього здоров\'я та безпеці виробництва, а також осіб, які не до­сягни 18 років, та вагітних жінок, встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників держав­них підприємств, установ і організацій» від З квітня 1993 року № 245.
Порушенням правил прийняття на роботу є також укладення трудового договору на робо­ту за сумісництвом із працівниками, яким від­повідними законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, а також із керів­никами державних підприємств, установ і ор­ганізацій, їхніми заступниками, керівниками структурних підрозділів (цехів, відділів, лабо­раторій тощо) та їхніми заступниками (за винят­ком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Трапляються випадки, коли звільнення працівника у зв\'язку з порушенням встановле­них правил прийняття на роботу через відсут­ність відповідної освіти або незадовільний стан здоров\'я помилково вважають звільненням за пунктом 2 статті 40 КЗпП, яким передбачено такі підстави розірвання трудового договору, як виявлена невідповідність працівника зай­маній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров\'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, і яке здійснюється з дотриманням правил та гарантій, встановлених для цього випадку ча­стиною другою та третьою статті 40, стаття­ми 43, 431, частиною третьою статті 184, стат­тями 1861, 198КЗпП.
Слід зазначити, що звільнення працівника за пунктом 2 статті 40 КЗпП відбувається в тих випадках, коли невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі настала чи була виявлена в процесі трудової діяльності, тобто вже після укладення трудового договору. Як­що ж про таку невідповідність було відомо ще під час прийняття на роботу, але з якихось при­чин трудовий договір все-таки був укладений, працівника звільняють саме за статтею 7 КЗпП та відповідною нормою відповідного законо­давчого акта на підставі порушення встанов­лених правил прийняття на роботу.
Крім того, враховуючи, що ні чинне законо­давство, ні судова практика не містять чіткої кваліфікації звільнення у зв\'язку з порушен­ням встановлених правил прийняття на робо­ту, — одні називають його звільненням з іні­ціативи власника або уповноваженого ним ор­гану, інші вважають, що стаття 7 КЗпП є са­мостійною підставою розірвання трудового договору. Недостатня визначеність цього пи­тання призводить до виникнення трудових спорів, пов\'язаних із самим порядком прове­дення такого звільнення.
І все-таки вважається, що звільнення у зв\'язку з порушенням встановлених правил прийняття на роботу є самостійною підставою розірвання трудового договору. Це підтвер­джують статті 40, 41, 431 КЗпП, в яких наведе­но підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, серед яких немає такої підстави, як порушення встановлених правил прийняття на роботу. У статті 7 КЗпП зазначено, що такі випадки є додатковими підставами для припи­нення трудового договору деяких категорій пра­цівників за певних умов, які встановлюються законодавством.
Крім того, КЗпП не передбачено, що звіль­нення працівника із зазначеної підстави потре­бує попередньої згоди виборного органу пер­винної профспілкової організації (профспілково­го працівника) або що в разі такого звільнення мають бути дотримані гарантії (наприклад, що­до виплати працівникам вихідної допомоги), пе­редбачені КЗпП для окремих випадків розірван­ня трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.